Історія школи

  Село Снітків розташоване в мальовничій місцевості: сади, ліси, які підступають з півдня і півночі, дороги, які ведуть до села, обсаджені липами і тополями. Село розкинулося на горбистій місцевості: 290 м над рівнем моря. Через село протікає річка Караєць.          

Вперше Снітків згадується у польських джерелах вже у 16 ст., як поселення на річці Караєць. В 1720 році для Сніткова і його жителів сталась знаменна подія: король Август II на прохання Францишека Богуша присвоїв Сніткову звання міста, тобто воно отримало Магдебурзьке право. Відомості про отримання Снітковом Магдебурзького права занесені в акти Литовські в 1726р.

          В Сніткові проживали українці: православні і католики, а ще євреї. В селі була церква, костел і 3 синагоги. До речі, місце, де проживали євреї, називали «містом». В 1905 році в Сніткові проживало 3 тисячі населення, далі населення збільшувалося і нараховувало 4116 з яких 40% - євреї.

     Снітковом у свій час володіли: Францишек Богуш, Дзедушковські, Станіслав Дзержек, Рафаїл Дзержек, Теодор Дзержек, Адам Дзержек, Целестин Ягелович, Каміла Слізарова, Роман Сумовський.

            Ще задовго до скасування кріпосного права в Сніткові була школа, яку утримувала церква і парафіяни, Єврейських дітей навчали у школах (хедерах) при синагозі Поляки навчали своїх дітей у поміщицькому будинку. Церковнопарафіяльна школа містилася в хаті, де в одній половині жив дяк, а в другій - навчались діти. Дяк виконував свої обов'язки в церкві і заодно навчав дітей грамоти. У школі навчалось 10-15 дітей - переважно хлопчиків. Якогось сталого розпорядку роботи школи і розкладу уроків не було. Коли виконувались в церкві якісь треби, дяк був зайнятий, тоді уроки в школі не проводились. Навчання дітей контролював парафіяльний священик, який також навчав дітей слову Божому. І грамота, і читання набувалися через вивчення церковнослов'янської і російської мов. Діти читали і вивчали окремі псалми, колядки, псалтир, часослов, читали Біблію. Писали головним чипом крейдою або вугіллям на дерев'яних дощечках. Навчання велося виключно російською мовою. Українською мовою учням на уроках заборонялось відповідати. За українське слово дітей карали.

            З арифметики дітям давали обмежені знання: цифрові знаки і вправи на виконання чотирьох арифметичних дій (додавання, віднімання, ділення, множення).

            У 1868 році на шкільній службі вже був учитель Микола Тарасович Школинський, який мав звання вчителя сільською приходською училища. Мав жалування 150 крб.у рік

              У 1872 році було відкрию Снітківське однокласне училище (міністерська школа) в приміщенні общинного будинку, який був збудований на церковній землі. На утримання училища з казни відпускалось 200 крб. від громади - 120 крб. Навчалось 35 хлопчиків і З дівчинки. Законовчителем з 4.01.1872р. в училищі був священик Олександр Ананійович Смолянський, який отримував 50 крб. жалування.

            При училищі була ділянка, на якій ріс сад і були 1 десятина орної землі, яка знаходилась у користуванні вчителя.

            В училищі був хор і з 12 учнів. Хоровому співу дітей навчали самі вчителі. Навчання в однокласному училищі було трьохрічне. Школа утримувалась за кошти земства. Колишні учні цієї школи (училища) розповідали, що не була звичайна хата під соломою, і з земляною долівкою.

            У кінці навчального року ці вчителі разом з інспектором проводили екзамени у школі і видавали посвідчення від імені педагогічної ради 2-х класної школи. Учителі за свою роботу отримували по 5 крб. в місяць до 1900 року. Пізніше -12 крб. а з 1905-24 крб.

   У 1898 році була відкрита школа грамоти. Приміщення було дерев'яне. Школа теж утримувалась на кошти земських зборів і була збудована на церковній землі.

            Першим відомим вчителем тих часів був Кліментієв Мефодій, який у Сніткові не жив. Він лише щонеділі водив учнів до церкви і сам співав на криласі. Після нього працював Мельник Іван, вже немолодий чоловік, неодружений. Був він людиною прогресивною. Тримав себе незалежно від священика та місцевої влади.

            Учитель запровадив у школі щонеділі читання для дорослого населення "Воскресного листка". "Православних ведомостей", журналу "Нива", творів письменників.

            Важкі матеріальні умови підірвали здоров'я вчителя. Важко хворий, він лежав у холодній (арештантська кімната при волості), куди йому селяни приносили їжу. Тут він і помер.

             У 1903 році в Сніткові відкрилося двохкласне початкове сільське училище. У 1910 році земство збудувало нове шкільне приміщення на 2 класи та 2 квартири для вчителів. Школа мала 4 групи. У двохкласному училищі в 1 класі навчали 3 роки, у 2 класі - 2 роки.

            Сам факт відкриття в Сніткові двохкласного початкового сільського училища засвідчив те, що Снітків уже належав до великих і багатих містечок, яке мало змогу утримувати такий великий навчальний заклад.

            Учителі того часу Бобкевич Олександра Арсенівна (завшколою) і Мельниченко Олена Семенівна мали по 2 групи учнів, по 60-80 учнів кожна. Школа стала забезпечуватись підручниками, письмовим і наочним приладдям. Роботу навчального закладу контролював інспектор Мог-Подільського повітового управління народної освіти.

             Після 1917 року школа стала вже початковою з 4-ма учителями і чотирма класами. У перші роки школа мала велику потребу в підручниках, письмовому приладді і навіть у паливі. Учні по черзі прибирали класи, топили в грубах, носили воду. Було більше годин письма, ніж читання. Писали на грифельних дошках та на папері, який виривали із старих дореволюційних книг.

            Тільки у 1921 році школа більше забезпечувалася усім потрібним і навчання було організовано непогано. Школу відвідувало більше двохсот дітей.

            У 1924 році в Сніткові відкрили школу з польською мовою навчання, а в 1925 школу з єврейською мовою навчання.

           З 1930 року українська школа стала семирічною, в ній навчались діти із Супівки,Барка, Бирлинець Польових, Кривохижинепь, Долинян, Чубачівки. Навчалось в ній 350 учнів.
  

У 1938 році відкрито восьмий клас уже середньої школи (директор Халабуда 0.І.), у цьому ж році польська і єврейська школи були об'єднані з українською школою. Середня школа містилася в п'яти пристосованих будинках, заняття проводились в одну зміну . Класів було : 1,2,3,4 по 2, 5 класів – 3,6,7, - по 2, по одному - 8,9,10 класи, з якими працювали 28 вчителів і одна піонервожата. У школі навчалось від 500 до 700 учнів. До 1941 року в школі була бібліотека на 3000 книжок, чотири кімнати для гуртової робот и. У школі працювала комсомольська організація, яка налічувала 130 комсомольців і піонерська організація, яка охоплювала 315 учнів-піонерів. Жителі села та організації, які тут були, допомагали школі в ремонті приміщень, завезенні палива, організації харчування учнів, сприяли поліпшенню організації навчально-виховної роботи в школі.        

  У 1941 році відбувся перший випуск Снітківської середньої школи, яку закінчили 42 учні. Це було велике свято, день випуску урочисто відзначило все село.

  У роки окупації (1942 - 44рр.) навчання в школі не проводились. І німецька комендатура була розміщена у найкращій шкільній будівлі (червона школа). Учні зберігали шкільне майно, підручники, щоб після перемоги повернути в школу. Війна ще точилася, але люди вірили, що наша армія звільнить землю від загарбників. Цю віру і надію у жителів Сніткова і учнів підтримувала вчителька початкових класів Мельниченко Олена Семенівна, яка при зустрічах з ними постійно говорила, що діти знову скоро будуть вчитися. Спробу навчати дітей вчителька робила і в 1943 і в 1944 pp. Але це було неорганізовано, діти до школи боялись іти. У 1944 році, вже після визволення у березні Сніткова мирне життя почали із відновлення роботи школи. Колгоспники ремонтували приміщення, учні ремонтували парти, наочні посібники. Директор школи Добранюк Григорій Сергійович із вчителями займались комплектуванням класів, збирали підручники, посібники. Звичайно, не вистачало ні підручників, ні парт, ні вчителів, але у квітні 1944 року Снітківська, тепер вже початкова, школа почала працювати.

   У 1945 році директором початкової школи був І. Кирилюк. Крім 1-4 класів, було набрано у 5 клас - 31 учень, у 6 - 23 учні, у 7 - 12 учнів. Директор школи, сільрада подали клопотання до органів влади про відкриття у Сніткові неповної середньої школи.

  В 1950 році вже повністю було переобладнано під школу двохповерхову будівлю (червона школа), в якій розмістили дев'ять класів, що дало змогу навчати дітей в одну зміну Початкові класи знаходились у земській школі (біла школа).

  Директорами Снітківської школи у повоєнні роки були Семенчак Костянтин Якимович і Модлінський Богуслав Адамович. У 1953 році учителька початкових класів Мельниченко Олена Семенівна, яка працювала в Снітківській школі ще з 1914 року, та вчитель російської літератури Трачук Онуфрій Антонович за багаторічну роботу, за успіхи, досягнуті у навчанні і вихованні багатьох поколінь учнів, Указом Президії Верховної Ради СРСР були нагородженні найвищими державними нагородами - орденами Леніна.

 У 1954 році школа знову стала середньою. У 1957 році школа мала два цілком придатних для навчання приміщення, в яких розмістили всі класи, бібліотеку, піонерський клуб, майстерню, шкільний буфет.

  А також школа мала свою електростанцію. Для учнів з інших сіл та круглих сиріт відкрито три гуртожитку, де сироти отримували харчування протягом усього навчального року. Школа збагатилася 1 га власного саду і навчально-дослідних ділянок.

  У 1957 році в школі навчалось 404 учні. Крім навчання, учні вирощували цукрові буряки, пололи пшеницю, працювали на тваринницьких фермах колгоспу, власними силами було збудовано майстерню, оранжерею, кролеферму, голуб'ятники. Директор школи Сойфер Арон Львович.

  З 1959 по 1975 рік керівником школи став Давидюк Олександр Андрійович. Будується будинок, де навчаються учні молодших класів (2 класні кімнати і їдальня), в приміщенні колишнього будинку культури розміщуються майстерня, хімічний кабінет і фізичний кабінет. Школа працює за кабінетною системою з усіх предметів. Створений шкільний хор, яким керує Олександр Андрійович. Хор приймає участь в конкурсах художньої самодіяльності в районі і області . Був створений колектив народних інструментів із числа учителів. В школу ходять учні з Долинян, Кривохиженець, Курашовець, Супівки, Барка, Чубачівки (Барського району). Діє пришкільний інтернат, група продовженого дня.

  З 1975 по 1978 рік школою керує Войтенко Володимир Іванович. Біля «білої» школи зроблений склад для зберігання палива. На базі школи діє табір праці і відпочинку «Світанок». Учні працюють в місцевому колгоспі, доглядають сад і ділянки.

 вирошують картоплю, буряки, помідори, кукурудзу, яблука для шкільної їдальні під керівництвом Верестюка Андрія Ілліча та Верестюк Ольги Іванівни.

 

 З         1978 по 1982 рік директором школи працює Зінич Віктор Григорович. За цей час у школі збудований географічний майданчик. Учні багато працюють на полях колгоспу, ще суботники і недільники. Навіть в день Учителя. Колгосп дає для групи подовженого дня картоплю, помідори, огірки. Держава дає кошти на утримання учнів в пришкільному інтернаті. Кількість дітей в інтернаті до 70 чоловік.

 

  Наступних 23 роки директором школи був Ревуцький Володимир Артемович, який багато зробив для поліпшення побутових умов учнів та педагогічних працівників. Як «червона» так «біла» школа знаходяться в пристосованих приміщеннях і потребують постійного догляду і ремонту, то в 1986 році перекривають дах як на одному так і на другому приміщенні. Облаштовується приміщення «червоної школи» - металева огорожа, асфальтовано доріжки, висаджуються дерева, підводиться вода до харчоблоку.  Зміцнено матеріальну базу майстерні: придбано нові станки для роботи по дереву і металу. Обладнуються всі навчальні кабінети: виготовляються нові стенди, забезпечуються методичною літературою. З Латвії привезено і облаштовано спортивне містечко - найкраще в районі.

  Коли в 1997 році постало питання про реформування середньої, в неповну середню школу в зв'язку з малою кількістю учнів (85) і недостатнє фінансування, було взято в оренду 7 га землі і вирощували ячмінь, яким розрахувалися з вчителями, що викладали в  10,   11 класах. А далі школа вже мала 36 га, а потім 22 га землі. Школа була врятована.

 Коли грошей не виділялося на харчування, ремонт, Снітківська школа виживала за рахунок поля. В школі утримували кролі, свині для харчування дітей школи. За виручені кошти закупляли фарбу, будівельні матеріали, розраховувалися з робітниками за ремонт школи.

 

 В 2003 році був проведений капітальний ремонт частини приміщення школи ( 2 класні кімнати і актова зала). Дітей в школі 125. Розроблено програми: «Література рідного краю». «Історія рідного краю», народознавчий курс для учнів 1-11 класів.

 

  З 2005 по 2010 рік директором школи працює Ревуцька Людмила Митрофанівна. Школа працює над художньо-естетичним напрямком виховання. Художньо- естетичний напрям виховання дітей є одним із напрямів класичного виховання. Наша школа приділяла і приділяє цьому питанню велику увагу. Була розроблена програма вироблення в учнів художньо-естетичних смаків на уроках трудового навчання, образотворчого мистецтва, музичного мистецтва, літератури та інших предметах, а також позакласних заходах та гуртках. Цю програму силами педагогічного колективу втілено в життя.

  В школі проводяться різні вечори, конкурси, ранки, свята.

  З 2008 року наш заклад реформовано в навчально-виховний  комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад  - дошкільний навчальний заклад»

  З жовтня 2010 року заклад очолює Пивоварська Світлана Миколаївна. За короткий час своєї роботи, завдячуючи підтримці батьків, працівникам закладу, керівнику СФГ «Стріла» Горі Віктору Володимировичу, випускникам Ройтману Емілію, Сутковичу Миколі, Кривоногу Леоніду, Білоус Надії, Овчаруку Віктору, Кирилюк Емілії, Пасічник Мирославі, Жилюк Валентині в закладі зроблено багато для покращення матеріальної бази:зроблено поточний ремонт приміщення школи та спортивного майданчика, облаштовано внутрішню вбиральню. Плануємо в наступному році зробити ремонт приміщення столової, де розмістити майстерню та спортивну кімнату.

   На даний час в школі навчається  68 учнів, в дошкільному закладі-18 дітей, працює 20 вчителів  і 11  осіб обслуговуючого персоналу.